Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) Сибай

Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!

Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.

Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.

Назва закладок	Опис
Рожеві крильця	Несамовито посміхались і пританцьовували
Сині стрибунці	Бодро підлітали вгору і вниз, позодуваючи моїм волоссям
Золота ріка	Розливалась по танцполю м'якими хвилі і танцювала зі мною

Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.

Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.

Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.

На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.

І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.

Пфф, ай молодец. Чирикнул в закладки местные сальцы, взял там таких круглых таблеток, что аж гыча пошла в круговорот. И вот, стою на блошином рынке, у этого даркнета волшебной возможности, тусуюся со своей гоп-тусой и от наркоты такая галлюша, что аж космические коты начинают мне мяукать. Когда ко мне подползает мент, шугняк охватывает меня, а глаза мои уже такие косолапые от этих таблеток, что мент со своим авторитетом меня уже не пугает. Через кусты пытаюсь удирать от него, гаду. Только вот, чем дальше я гоняюсь, тем больше поймать на приход я начинаю понимать, что это все ерунда. Это все какая-то пустышка, а я ведь тоже пустышка, если не могу без этого наркоты. Хоть и красиво вижу мир, но это все гримасы ограниченного сознания. И тут я вспоминаю свою дедушку, который был таким мужиком, что без этого мусора и бытовой химии обходился. Он мне всегда говорил: "Пацан, не проваливайся в этот говноканал, найди свой путь и смотри в будущее". А я вместо этого находился на помойке, обгашенный и совсем бесполезный. Словно спасительная таблетка, осознание проникает в меня. Я уже давно не могу смотреть на свое отражение в зеркале, потому что оно мне показывает лишь отбросы человечества. Зная, что у меня еще есть дедушка, я решаюсь отыскать его, чтобы он помог мне разобраться со всем этим. И я узнаю, что он живет в небольшой деревне, вдали от городской суеты и наркотических искушений. Тащусь туда, как последний пакетик с героином.

И вот, я стою перед его домом, слегка подзабитый и понурый от осознания своего положения. Дверь открывает мой дедушка, смотрит на меня, как на последнего заблудшего ребенка. "Ну, что же, времени на разговор сейчас нет. Я чувствую, как кирпич падает мне на голову. Ночь пролетает медленно, а я не могу уснуть. Но в глубине моей души что-то живо, что-то, что хочет вырваться из этой бездны. Открывать двери и идти вперед, несмотря ни на что. Утро наступает. Я встаю и чувствую, что с меня слетела вся эта темная галлюша. Свежий воздух наполняет мои легкие, а солнце освещает дорогу вперед. Я иду к дедушке, с надеждой на лучшее будущее. Все было не так, как я себе представлял. Он говорил о том, что настоящая сила заключается в нахождении себя, в поиске своего пути. Он учил меня быть сильным и никогда не сдаваться. Решение было только в моих руках. И я понял. Вся эта галлюша - это всего лишь временное утеха, которая обрекает меня на бесконечные гонки за счастьем, которого никогда не достичь. И я знаю, что у меня есть поддержка моего дедушки и людей, которые верят в меня. Они помогут мне обрести свою настоящую сущность и идти по своей дороге.